Місячник правових знань

Вчителі 3 та 4 класів Белінська Л.Л. та Коломійчук Л.І. Грузької ЗШ І-ІІІ ступенів в рамках місячника правових знань 16 лютого провели виховну годину «Конвенція ООН про права дитини. Права дитини в Україні». Вони розширили знання учнів про права дитини в Україні, пояснили, що Конвенція ООН – це міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Діти розглянули права дитини Конвенції ООН в малюнках.

Тема: Конвенція ООН про права дитини. Права дитини в Україні.

Мета: Познайомити дітей з правами дитини в Україні, пояснити що таке Конвенція ООН. Розвивати мислення, пам’ять, увагу, уяву. Поповнити словниковий запас учнів новими словами. Виховувати  доброзичливе, гуманне ставлення до оточуючих.

Обладнання: Конвенція ООН про права дитини, малюнки, картки; олівці, папір.

                                                         Хід заходу

І. Організація учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Мозковий штурм

- Чи знаєте, діти, ви свої права?

- Чи знаєте, що таке  Конвенція ООН?

ІІІ. Повідомлення теми, мети заходу

- Сьогодні ми розглянемо права дитини та дізнаємось, що записано в Конвенції ООН.

ІV. Робота над темою заходу

1. Конвенція ООН з прав дитини
   Конвенція ООН з прав дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток своїх можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань. Учасниками Конвенції з прав дитини є Святий Престол і всі країни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.

   Конвенція про права дитини прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. У 2009 році світова спільнота відзначала 20-річчя підписання Конвенції ООН про права дитини.

   Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

   Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

   Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони невід’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

   Закони різних країни різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклування. Також незмінним є, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої.

   Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Нижче наведені тільки ті статті Конвенції, які стосуються твоїх прав. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

2. Україна та Конвенція ООН про права дитини

   Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991. В 1993 в Києві створено Всеукраїнській комітет захисту дітей. Згідно з Конвенцією в квітні 2001 прийнято Закон про охорону дитинства.

   У 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції.

3. Історія

   Одним з перших кроків Генеральної Асамблеї ООН щодо захисту прав дітей було створення в 1946 році Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Через два роки, в 1948 році Генеральною Асамблеєю була прийнята Загальна декларація прав людини. В її положеннях і положеннях Міжнародних пактів 1966 року, що стосуються прав людини, визнається, що діти є об'єктом особливого захисту.

   Але першим актом ООН, що стосуються прав дітей, стала прийнята Генеральною Асамблеєю в 1959 році Декларація прав дитини, в якій були сформульовані десять принципів, що визначають дії всіх, хто відповідає за здійснення всієї повноти прав дітей, і яка мала на меті забезпечення їм «щасливого дитинства» . Декларація проголосила, що «людство зобов'язане давати дитині найкраще, що воно має», гарантувати дітям користування всіма правами і свободами на їх благо і благо суспільства.

   До 20-річчя прийняття Декларації прав дитини, ООН проголосила 1979 рік Міжнародним роком дитини. На відзначення цього був висунутий ряд правових ініціатив, в числі яких була пропозиція, зроблена в 1978 році Польщею, розглянути в Комісії з прав людини ООН проект Конвенції про права дитини. Автором первинного проекту був польський професор-міжнародник А. Лопатка. Робота над текстом проекту Конвенції велася десять років і завершилася в 1989 році, рівно через тридцять років після прийняття Декларації прав дитини.

   Під час роботи над Конвенцією і після її прийняття Генеральною Асамблеєю були організовані наради, в яких брали участь організації, органи та спеціалізовані установи ООН з метою привернути увагу і поширити інформацію про Конвенцію, що має глобальне значення для здійснення прав людини — прав дітей. Конвенція прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989, 26 січня 1990 року почалося підписання Конвенції. Конвенція набула чинності 2 вересня 1990 роки після ратифікації її двадцятьма державами. На Віденській конференції з прав людини в 1993 році було прийнято рішення домогтися того, щоб до 1995 року Конвенція стала універсальною для всіх держав. У 1995 році в пункт 2 статті 43 Конвенції була внесена поправка, що набула чинності в 2002 році.

   У 1996 році з ініціативи Франції, день прийняття Генеральною Асамблеєю ООН тексту Конвенції, було вирішено щорічно 20 листопада відзначати як День прав дитини.

   У 2000 році були прийняті і в 2002 році набули чинності два факультативних протоколи конвенції — про участь дітей у збройних конфліктах (150 країн-учасниць на жовтень 2012 року) і про торгівлю дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (160 країн- учасниць на жовтень 2012 року). У грудні 2011 року Генеральна Асамблея ООН прийняла третій факультативний протокол, який був відкритий для підписання в 2012 році і набере чинності при досягненні числа в десять країн-учасниць. Протокол передбачає можливість розгляду Комітетом з прав дитини скарг на порушення Конвенції країнами-учасницями цього протоколу.

4. Україна та Конвенція ООН про права дитини

v  Україна взяла на себе ряд зобов'язань з покращення добробуту дітей — зокрема, підписавши Конвенцію ООН про права дитини. Ця Конвенція була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року.

v  Періодично, один раз на чотири роки, Україна звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про дотримання положень згаданої Конвенції. Охорону дитинства в Україні визначено стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Протягом 2002–2006 рр. державою було здійснено суттєві кроки на шляху до захисту прав дітей, керуючись при цьому принципами першочергової турботи про дітей, пріоритетності прав дитини. Державна політика в Україні у сфері дитинства була протягом зазначених років спрямована на:

v  удосконалення нормативно-правової бази охорони дитинства, в тому числі імплементацію норм міжнародного права до національного законодавства;

v  реформування державної системи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

v  посилення соціального захисту малозабезпечених сімей з дітьми;

v  розвиток мережі закладів і установ, що працюють в інтересах дітей;

v  посилення міжсекторальної співпраці органів державної влади та посилення їх взаємодії з громадськими організаціями, які опікуються проблемами дитинства;

v  посилення державного контролю і захисту дітей від жорсткого поводження, насильства й експлуатації;

v  боротьбу з ВІЛ/СНІДом.

   В Україні підвищилась увага з боку державних органів до соціальних проблем дитинства та захисту прав дітей як на політичному, так і законодавчому рівнях. Уряд України продовжує здійснювати заходи, спрямовані на приведення внутрішнього законодавства й практики у відповідність до принципів і положень Конвенції ООН про права дитини. Загалом в Україні законодавчо визначені та реалізуються на практиці засоби захисту прав дітей. Відповідно до законодавства дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод ізаконних інтересів (стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»). Крім цього, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (стаття 152 Сімейного кодексу України).

   Невирішеним для України залишилося і питання визначення обсягу та частки державних бюджетних коштів, що асигнуються на дітей через державні й приватні установи і організації для оцінювання ефективності таких асигнувань, а також їх вплив на доступність, якість і ефективність послуг для дітей у різних секторах (п.18 с Заключних зауважень та рекомендацій). Проте, певні позитивні зміни в цьому питанні сталися протягом наступних років.

   З метою поліпшення становища з охорони прав дітей в Україні і приведені національного законодавства у відповідність «до положення» Конвенції про права дитини 26 квітня 2001р. Президент України підписав Закон «Про охорону дитинства». Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Виконання Конвенції ООН про права дитини контролюється статтею 9 Конституції України. В Україні реалізується національна програма «Діти України».

5. Фізкультхвилинка

6. Методика «Павутинка».

Розглянемо малюнки та спробуймо класифікувати права:

Всі діти мають право на життя.

Всі діти мають право на піклування і турботу.

Всі діти рівні у своїх правах.

Права «піклуйтеся-про-мене».

Ти маєш право на достатнє та здорове харчування.

Ти маєш право на освіту.

Ти маєш право на медичну допомогу.

Ти маєш право на розваги.

Права «не знущайтеся наді мною».

Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці.

Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я.

Ти маєш право не бути жертвою війни.

Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації.

 Права  «я маю власну думку».

Ти маєш право виражати свої погляди.

Ти маєш право сповідувати свою власну релігію.

Ти маєш право об'єднуватися з іншими.

Ти маєш право на інформацію.

Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування.

Діти-інваліди.

Діти, позбавлені батьківського піклування.

Діти-біженці.

Діти у конфлікті з законом.

7.     Допомога з захисту твоїх прав.

Преамбула (вступ до Конвенції)

Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як:

·        діти мають право на особливе піклування та допомогу;

·        сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини;

·        дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження;

·        діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги;

·        важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина;

·        важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.

Для того, щоб допомогти тобі вирішити будь-яку проблему, створені державні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді. Тут тебе захистять, вилікують, навчать або нададуть консультацію з питань захисту твоїх прав.

У житті кожного з нас виникають проблеми, подолати які поодинці важко, а деколи – неможливо. Важливо, щоб в такий момент поряд опинилися люди, здатні не просто вислухати і зрозуміти, але і надати дієву допомогу.

V. Практична частина. Робота в групах. Намалювати малюнки і підписати, які права має дитина.

VІ. Узагальнення й систематизація знань

«Мікрофон»

   Я … маю право на: 1) освіту; 2) охорону здоров’я; 3) соціальне забезпечення; 4) ім’я; 5) національність; 6) свободу віросповідання; 7) вільний доступ до інформації;  відпочинок; 9) захист від експлуатації; 10) життя; 11) захист від фізичного насильства; 12) приватне життя; 13) відпочинок; 14) участь у культурному житті; 15) обирати і бути обраним під час виборів; 16) індивідуальність; 17) громадянство; 18) власні погляди; 19) свободу думки; 20) свободу мирних виборів; 21) піклування; 22) таємницю кореспонденції; 23) недоторканість; 24) на захист закону

VІІ. Підбиття підсумків. Рефлексія

- Назвіть права дитини?

- Де записані права дітей?

- Куди можна звернутися за допомогою?