Прикметник

Прочитайте текст, виділіть прикметники. Доберіть заголовок.

Океани Землі

Про Північний Льодовитий океан для учнів

                                   Північний Льодовитий океан 

   Площа океану – 14,1 млн. км2. Максимальна глибина - 5527 м. Кількість морів – 11. Найбільші моря – Гренландське, Норвезьке, Карське, Бофорта. Найбільша затока – Гудзонова. Найбільші острови і групи островів – Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля. Найпотужніші течії – Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східногренландська (холодна).

   Північний Льодовитий океан – найменший з океанів. Він займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані.  

   Моря Північного Льодовитого океану переважно окраїнні. Більшість островів зосереджена біля материків: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, Новосибірські острови та інші.

  Північний Льодовитий океан сполучається широкими протоками з Атлантичним океаном. Зв'язок з Тихим океаном відбувається через вузьку Берингову протоку.

   Дослідження Північного Льодовитого океану складні й небезпечні.

   Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану. Перші відомості про природу навколополярних областей були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова.

   У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», у ході якої були проведені заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану, здійснювались спостереження за погодою.

   Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги.

   Дно Північного Льодовитого океану має досить складну будову: океанічні хребти тут чергуються з глибоким розломами.

   Характерна особливість океану – великий шельф, який займає понад

1/3 його площі, великі глибини в центральній частині, що чергуються з підводними хребтами Гекеля, Ломоносова, Менделєєва.

   Кліматичні умови океану визначаються його полярним положенням. Протягом року над океаном панують арктичні повітряні маси.

   Більша частина сонячної енергії відбивається льодом. Внаслідок цього середня температура повітря влітку наближається до 0°С, а взимку змінюється від -20 до -40 °С.

    Істотно впливає на формування клімату океану тепла Північноатлантична течія, яка несе водні маси з заходу на схід. Від Берингової протоки до Гренландії відбувається рух води у зворотному напрямі: зі сходу на захід. Надлишок вод океан повертає в Атлантику у вигляді Трансарктичної течії, що починається у Чукотському і прямує до Гренландського моря.

  

   Крига вкриває взимку близько 9/10 поверхні океану. Вона утворилась внаслідок низької температури впродовж року і порівняно низької солоності поверхневих вод. У зв'язку з тим, що перенесення криги в інші океани досить обмежене, товща багаторічного льоду досягає від 2 до 5 м. Під дією вітрів і течій відбувається повільний рух криги, що призводить до утворення

торосів - скупчення льодових брил у місцях їх зіткнення.
   
   Суворі кліматичні умови Північного Льодовитого океану зумовлюють бідність його органічного світу порівняно з іншими океанами. Найбільше живих організмів у приатлантичних районах та водах шельфу поблизу гирла річок. Основну масу організмів в океані утворюють водорості, здатні жити в холодній воді. В океані налічується 150 видів риб, серед яких є цінні промислові: оселедець, скумбрія, лососеві, камбала, морський окунь. В океані мешкають і такі великі тварини, як кити, моржі, тюлені, білий ведмідь. На узбережжях материків і островах багато птахів. На високих скелястих берегах чайки, фульмари, кайри, топірці, баклани утворюють масові гніздівлі - "пташині базари".
   

   Використання природних ресурсів океану досі обмежено через його суворі кліматичні умови та недостатню вивченість. Від найдавніших часів в океані ведеться вилов риби, поширений китобійний промисел.

   Через Північний Льодовитий океан проходять важливі транспортні шляхи. На шельфі Північного Льодовитого океану видобувають нафту та інші корисні копалини.

   Здійснюються наукові, туристичні та спортивні експедиції до Північного полюса.

Про Індійський океан для учнів

                                                 Індійський океан 

   Площа океану - 76,2 млн. км². Найбільша затока – Бенгальська. Максимальна глибина – 7729 м. Найбільші острови – Мадагаскар, Шрі-Ланка. Кількість морів – 11. Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів, Сомалійська. Найбільші моря – Аравійське, Червоне.

   Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. На півночі він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на сході Австралії. Берегова лінія Індійського океану розчленована слабо. Океан має незначну кількість морів та островів. На півночі глибоко врізаються в суходіл Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. З півночі Індійський океан ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з Північним Льодовитим.

                

Окремі знання про Індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів плавання водами океану склали араби.

   Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499 р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука.

   Комплексне вивчення природи Індійського океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси.

Шельфова зона вузька. Більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини знаходяться поблизу Великого Зондського жолоба.

   Кліматичні особливості океану зумовлені його географічним положенням. Індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас з півночі. Тому температура поверхневих вод у північній частині океану станови +29 °С, а у Перській затоці влітку підвищується до +30 ... +35 °С.

   Важливою особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. Частими є урагани, особливо біля острова Мадагаскар.

   Найхолоднішими є води на півдні океану, де відбувається вплив Антарктиди. Тут трапляються айсберги.

   Солоність поверхневих вод вища, ніж середня у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано у Червоному морі - 41 ‰.

   На відміну від північної частини океану, де циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відповідають загальній схемі розміщення у Світовому океані. Найпотужнішими теплими течіями є Південна Пасатна та Мусонна, холодними – Течія Західних Вітрів та Сомалійська.

   Органічний світ Індійського океану різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули.

   Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до Антарктиди можна побачити китів і тюленів.

   У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби.

   З давніх часів в Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. На шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. Під час видобутку і транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого забруднюються океанічні води.

   Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем.

   Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу.

Про Атлантичний океан для учнів

                                          Атлантичний океан  

   Атлантичний океан — другий за величиною водний басейн планети.

Назву океанові дали стародавні греки за  ім’ям міфічного атланта, який за легендою стояв на краю  землі  і  тримав на плечах небесне склепіння.

Площа океану з морями:	91 700 000 км2
Середня  глибина:	3 926 м
Максимальна  глибина:	жолоб Пуерто-Ріко, 8742 м
Об’єм води:	330 000 000 км3
Кількість морів:	16
Найбільша затока:	Мексиканська затока, 1 555 000 км2
Найпотужніші  течії:	Північна і Південна пасатна, Гольфстрім (теплі), Західних вітрів, Бенґельська, канарська  (холодні)

  

   Атлантичний океан надзвичайно витягнутий у широтному напрямку при  відносно  невеликій  відстані  між  східним  і  західним  узбережжями.

Від  Північного  полярного  кола  до  берегів  Антарктиди  Атлантичний океан простягається на 16 000 км. У найвужчому місці між мисом Сан-Рокі  в Південній Америці  та  узбережжям Сьєрра-Леоне  в Африці ширина  його  не  перевищує  2900  км,  а  там,  де  моря  Атлантики   глибоко вдаються в суходіл, як-то між західним узбережжям Мексиканської затоки і східними берегами Чорного моря, ширина досягає 15 000 км.

   На  півдні широкими  протоками  він  сполучений  з  Тихим  та  Індійським океанами, на півночі —  із Північним Льодовитим.

   Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є багато внутрішніх морів, особливо на сході. Більша частина островів розташована біля суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7 % його площі.

   Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Починаючи з XV ст. Атлантичний океан стає головним водним шляхом людства і свого значення не втрачає й нині.

    Перший період дослідження океану тривав до середини XVIII ст. Він характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і встановленням меж океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і вивчались властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики розпочались з кінця XIX ст.

   У наш час понад 40 наукових кораблів з різних країн продовжують вивчати природу океану. Океанологи ретельно досліджують взаємодію океану і атмосфери, спостерігають за Гольфстрімом та іншими течіями, за рухом айсбергів.
   Згідно з теорією літосферних плит Атлантичний океан є відносно молодим. Майже меридіонально простягається Серединно-Атлантичний хребет, який розділяє ложе океану на дві приблизно рівні частини. На півночі окремі вершини хребта підносяться над водою у вигляді вулканічних островів, найбільшим з яких є Ісландія.

   Материкова обмілина найбільшу ширину має у Північному та Балтійському морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.

   Оскільки Атлантичний океан знаходиться в усіх кліматичних поясах, клімат його просторів досить різноманітний. Більша частина океану розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут визначають пасати і західні вітри. Найбільшої сили вітри досягають у помірних широтах південної частини Атлантичного океану.

                          

Місце, де зустрічаються Карибське море і Атлантичний океан  

   У районі Північної Атлантики поблизу о. Ісландія знаходиться центр зародження циклонів, які значною мірою впливають на природу всієї Північної півкулі.

  Середні температури поверхневих вод в Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому. Це пояснюється впливом холодних вод і льоду, що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики.

  Течії в Атлантичному океані, внаслідок значної його протяжності з півночі на південь, мають майже меридіональне спрямування. Вони характеризуються надзвичайною активністю переміщення водних мас з одних широт в інші. Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів, Бенгальська, Лабрадорська, Канарська.

   У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги. Айсберги на півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди. Тепер за рухом айсбергів спостерігають за допомогою штучних супутників Землі.

   Органічний світ Атлантичного океану за видовим складом бідніший, ніж Тихого. Це пояснюється геологічною молодістю першого і дещо прохолоднішими кліматичними умовами. Але, незважаючи на обмежену кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані досить значні.

   В Атлантичному океані є майже всі природні пояси. Своєрідністю виділяються природні комплекси окремих морів та заток. Особливо це стосується внутрішніх морів: Середземного, Чорного, Північного та Балтійського.

   Органічний світ більш багатий у помірних широтах. Найсприятливіші умови життя багатьох видів риб склались у північній та північно-західній частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій. Тут промислове значення мають тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія, мойва.

   У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме велетенськими саргасовими водоростями.

   Через Атлантичний океан пролягають найважливіші морські шляхи, що сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. На узбережжі і островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони відпочинку та туризму.

Історично склалося, що Атлантичний океан давно став місцем інтенсивного рибальства і звіропромислу на китів, тюленів, моржів. Більша частина вилову риби припадає на північну частину океану.

   Крім риби в океані добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів.

   Дно Атлантичного океану багате на корисні копалини. Підводні родовища кам’яного вугілля видобувають Велика Британія і Канада. З морського дна видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській затоках, Північному морі.

                                                  Нафтова платформа в Північному морі

   Останнім часом надмірний вилов риби і промисел морських тварин призвели до значного скорочення біологічних ресурсів Атлантики, а тому необхідні термінові заходи, спрямовані на відновлення їх запасів. Викликає тривогу екологічний стан Середземного та Північного морів. Найбільшим джерелом забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ. Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої біологічні ресурси.

Квілінг до Великодня

Колективні роботи учнів 3 та 4 класу під керівництвом класних керівників Коломійчук Л.І. та Белінської Л.Л.

"Батьківська криниця" (усний журнал)

Тема: Батьківська криниця.

Мета: З'ясувати, що символізує собою криниця, чому криниці об'єднують різні покоління та яке духовне і побутове значення криниці; в яких місцях копалися криниці; дізнатися, як вони оформлялися, освячувалися та оберігалися. Розвивати зв’язне мовлення, мислення, пам'ять, увагу, уяву. Виховувати шанобливе і бережне ставлення до криничних джерел, до природи.

Обладнання: малюнки, пісні, репродукції картин, дитячі малюнки, легенди, прислів’я та приказки.

Епіграф

...Ллється і ллється, мов часу плин,

В чистих криницях ллється з глибин,

Не висихає і не спала,

Лиш прибуває чудо-вода.

Повністю переглянути конспект виховного заходу "Батьківська криниця" (усний журнал) можна тут !

Місяцелік - листопад

Листопад – напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист, братчини.

Похмурий місяць, сірий.

Птахи летять у вирій.

Мовчить діброва, мов німа.

Вже близько матінка-зима. (Листопад)

Краплі з неба та зі стріх.

Дощ холодний, перший сніг.

Почорнів безлистий сад.

Що за місяць?.. (Листопад)

До дерев жалю не має,

До останку роздягає. (Листопад)

Народна скарбничка (прикмети, прислів’я, приказки)

Бурхливий листопад – на сувору зиму.

Грім у листопаді – на малосніжну зиму, але на рік врожайний; якщо загримить при місяці уповні – хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.

День у листопаді – що заячий хвіст.

Журавлі у вирій першими відлетіли – холоди прийшли, лебеді рушили – настала пора заморозків, гуси у вирій – буде сніг.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий, чи взутий.

Листопад стелить землю листям, а грудень – снігом.

Пізнє опадання листя – на тяжкий рік.

Пізній листопад – до суворої і затяжної зими.

Після листопадових заморозків – грудневий мороз.

Сильний північно-східний вітер у листопаді – бути дощу або мокрому снігу.

У листопаді згодиться і старий кожух, а навесні – і старий кінь.

У листопаді зима з осінню бореться.

У листопаді іній на деревах – на морози, а туман – на відлигу.

Часті дощі в листопаді – зима буде мокра.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Яка погода в листопаді, така  і в квітні.

Якщо в листопаді з’являються комахи, зима буде тепла.

       ЛИСТОПАД
Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад.
Сонячно всміхаються мені
Золотисті яблучка смачні. О. Шита  

       ЛИСТОПАД
Листопад. Холодний вітер 
Загойдав деревам віти, 
День короткий, сонце низько, 
І зима уже так близько. 
Он безлистий гай сумує, 
Щебет птахів він не чує. 
І застигло в тузі поле, 
Переоране і голе. 
Горобина — у намисті, 
Під ногами — килим з листя, 
Небом сунуть хмари грізні — 
Хазяйнує осінь пізня...

         ЛИСТОПАД
Плаче жовтий ліс листками, 
Плаче хмаронька дощем, 
Зайченя мале, без мами, 
Змокло бідне, під кущем. 
В полі вихри тужно грають, 
Пісня їх, мов ніч, сумна,— 
Тільки діти не скучають, 
Про весну казки читають, 
В них у серці все весна. Р.Завадович

       ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом. А.Житкевич

ЛИСТОПАД
Листя з лип і берез 
Осипається,
За стебло верболіз зачіпається.
Стали трави, стежки
Золотистими,
А тоненькі гілки – 
Та й безлистими.
А як буде весні
Путь простелено,
Знов на тому гіллі
Стане зелено. О. Орач

    ПІЗНІЙ ІДЕ ЛИСТОПАД
Трави зів'яли, і квіти не квітнуть, 
Хоч умивають їх роси-дощі. 
Осінь відквітла, відлітувала, 
Віддарувала нам дні золоті.
Осінь з сльозами відходить, 
Ронить під ноги свій лист, 
Гуси полинули в вирій,
Чути лиш ворона крик. 
Сонце з-за хмар не виходить. 
Небо у сум повилось. 
Тягнуться сиві тумани, 
Мрякою все затяглось. 
Стихли вітри-буревії, 
Десь причаїлись, мовчать. 
Осінь в дорогу далеку 
Йде по зів'ялих листах. 
Плачуть дерева дощами, 
В тихій задумі стоять. 
Осінь прощається з нами — 
Пізній іде листопад. А. Камінчук

   ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД
Жовтень кликав листопада:
—  Брате, йди, потрібна рада! 
Що робити маю я?.. 
Погиба краса моя...

Кучері мої злотисті 
З верховіть вітриська бистрі 
Обдирають кожен день, 
Залишають голий пень.

Листопад на нього глянув:
—  В гості буду рано-рано 
І тобі твою красу
В подарунок принесу.

Ніч минула; жовтий ліс 
Похмурнішав і обліз. 
Друга — й зовсім занімів, 
Білу шапочку надів.

Жовтень сумно усміхнувся, 
Вправо, вліво обернувся 
І побачив: листопад 
Марно не дає порад. М. Калачуба

         ЛИСТОПАД
Листопад несе в ковші 
Сірі хмари і дощі.      
Листя все пооблітало, 
І пташок в лісах не стало. 
Відлетіли ластівки,        
Білі лебеді й шпаки, 
Журавлі і качки сірі –
Всі полинули у вирій. 
А горобчики, малята, 
Будуть з нами зимувати.  О. Коваленко