Свято Івана Купала

   Івана Купала (Купайла) — традиційне свято, яке відзначається в Україні, Білорусі та Росії в ніч на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем. Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння), що збігався з Різдвом Івана Хрестителя.

      В період найбільшого розквіту, буяння природи людина намагалася спрямувати її животворну силу собі на користь. О тій порі трави, вода, вогонь особливо цілющі, здатні очищати й лікувати. На Україні побутувало повір’я, що на Купала «грає» сонце – сяє, міниться різними кольорами. На землі тоді запалювали багаття – маленькі сонця. Полум’я і дим вважалися теж цілющими. Тому навіть старі бабусі перестрибували через невеличкі багаття – щоб цілий рік бути здоровими. В ніч на Купала вельми чудодійна вода. А ще й долю може провіщати. Отож купалися всі: і старі, і малі. Дівчата плели вінки та пускали їх на воду, пильно вдивляючись, звідки судженого чекати.

   Уособленням свята було купальське дерево або лялька із зелені (Іван, Марена). Їх прикрашали, водили навколо хороводи, співали пісень. А по закінченні розривали на частини і несли на огірки – щоб добре родили.

   Купальська ніч вважалася сприятливою і для розгулу нечистої сили. Щоб захистити себе і домашню худобу, хату обсівали маком, у хліві вішали обереги – кропиву, серп, ніж.

   Зі святом Купала пов’язані повір’я про цвіт папороті, що з’являється тільки цієї ночі. Володіння квіткою відкриває людині скарби, але не робить її щасливою. Характер свята, його поезія і самобутність сприяли тому, що у всі часи воно було улюбленою формою дозвілля молоді, джерелом натхнення для митців. 

Місяцелік - липень

   Назва місяця походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик, евелей, косень, июль, сінокос.

   В нашій мові назва походить від дрібнолистової липи, цвітіння якої здебільшого збігається з початком місяця. Липа, особливо в Україні, популярна. Липами обсаджували дороги, садки, храми. Крім цвіту як лікувального засобу і джерела медозбору, дуже цінувалася деревина з липи. З неї виготовляли інструменти, ікони, статуетки, дитячі іграшки.

   В староримському календарю липень був п’ятим місяцем року. Згодом він був названий на честь першого римського імператора Юлія Цезаря, який в цей місяць народився.

Загадки

Липа запахом чарує,

Назву місяцю дарує. (Липень)

Їде літо на коні

Та й несе гарячі дні.

Зацвіли пахучі липи.

Як цей місяць зветься? (Липень)

Народна скарбничка (прикмети, прислів’я, приказки)

До пізньої ночі сюрчать коники (цвіркуни) – ранок буде тихим і сонячним.

Жаркий липень, то й грудень буде морозяний.

Кроти нарили високі купини – буде тепла і ясна погода.

Липень – вершина літа.

Липень з туманами – осінь з дощами.

Липень у городи з грозами ходить.

Липень казати звик: «Я – грозовик».

Липень – маківка літа, втоми не знає, все прибирає.

Липневий піт взимку гріє.

Літо з грозами – зима зі снігом і морозами.

Літній ранковий туман – на ясну погоду.

Мерехтять зорі – кілька днів буде ясно та сухо.

Нічна роса у липні не висихає – буде гроза.

Поки зерно в липні в колоску, не засиджуйся в холодку.

Розкумкалися вдень жаби – чекай дощу.

У липні день одбуває, а жара прибуває.

У липні літо маківкою повито.

У липні сонце йде на зиму, а літо – на спеку.

Хто в липні спеки боїться, той взимку немає чим погрітись.

Хто працює в липні – працює на себе.

Цвіте липа – ловиться сом.

Яка погода в липні, така буде й у січні.

Якщо в липні хмари тягнуться по небу смугами – буде дощ.

ЛИПЕНЬ
Південь. Спека. Жарко всюди.
На полях працюють люди,
А в густім зеленім гаї
Пишна липа розцвітає.
Пахне квітами навколо,
Мед збирають з липи бджоли.
Посхилялись довгі віти…
Гарно, діти, в липні жити!
О. Журлива

ЛИПЕНЬ

Смачно! Злипаються губи,

Бджілка закінчує лет.

Літечко, красне і любе,

Липень, солодкий, як мед.

Л. Голота

У ЛИПНІ

Спіють вишні — мов облипло 

Ягідьми гілля у липні. 

Липа цвіт пахучий сипле. 

Найщедріше сонце в липні.

Н. Ткаченко

ЛИПЕНЬ
Місяць липень — середина літа. 
Сяють дні промінням золотим, 
Медоносна липа вся у цвіті, 
І повітря пахне цвітом тим. 
Спіє жито на колгоспнім полі, 
Коник у траві не замовка. 
Радості тепер в дітей доволі:
Кличе їх і поле, і ріка. 
Добре сіно у лугах згрібати 
Чи носити воду косарям. 
Праці є приємної багато 
Загорілим молодим рукам.
В. Ткаченко

ЛИПЕНЬ
Літо гріє купіль в річці:
—  Хто купатись? Гей, сюди! — 
Дибуляють по травичці 
Гусенята до води.
А за ними по стежині, 
Де кульбаби ронять пух, 
Йде в легенькій одежині 
Місяць липень, мов пастух. 
Він здаля гукає літу, 
Ще й маха брилем своїм:
—  Годі, чуєш, воду гріти! 
Куштувати мед ходім! 
Квітнуть липи у долині, 
Бджоли там, аж цвіт бринить. 
Був на пасіці я нині — 
Обіцяли пригостить.— 
Доганяє липня літо,
Щоб успіть на медозбір. 
Пахне сонцем, пахне цвітом, 
Пахне медом кожен двір.
Т. Коломієць