Свято Івана Купала

   Івана Купала (Купайла) — традиційне свято, яке відзначається в Україні, Білорусі та Росії в ніч на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем. Історично цей день був днем літнього сонцевороту (сонцестояння), що збігався з Різдвом Івана Хрестителя.

      В період найбільшого розквіту, буяння природи людина намагалася спрямувати її животворну силу собі на користь. О тій порі трави, вода, вогонь особливо цілющі, здатні очищати й лікувати. На Україні побутувало повір’я, що на Купала «грає» сонце – сяє, міниться різними кольорами. На землі тоді запалювали багаття – маленькі сонця. Полум’я і дим вважалися теж цілющими. Тому навіть старі бабусі перестрибували через невеличкі багаття – щоб цілий рік бути здоровими. В ніч на Купала вельми чудодійна вода. А ще й долю може провіщати. Отож купалися всі: і старі, і малі. Дівчата плели вінки та пускали їх на воду, пильно вдивляючись, звідки судженого чекати.

   Уособленням свята було купальське дерево або лялька із зелені (Іван, Марена). Їх прикрашали, водили навколо хороводи, співали пісень. А по закінченні розривали на частини і несли на огірки – щоб добре родили.

   Купальська ніч вважалася сприятливою і для розгулу нечистої сили. Щоб захистити себе і домашню худобу, хату обсівали маком, у хліві вішали обереги – кропиву, серп, ніж.

   Зі святом Купала пов’язані повір’я про цвіт папороті, що з’являється тільки цієї ночі. Володіння квіткою відкриває людині скарби, але не робить її щасливою. Характер свята, його поезія і самобутність сприяли тому, що у всі часи воно було улюбленою формою дозвілля молоді, джерелом натхнення для митців.