Місяцелік - січень

Мороз надворі січень

І в ніс, і у вуха пече,

Віхола сніжна гуляє,

Люди Різдво зустрічають. (Січень)

   

   Січень – студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

   Січень славиться тріскучими морозами й дошкульними завірюхами. Назва місяця походить від слова січа. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб навесні їх засіяти. Цей промисел називався січа. Ще від словосполучення «січе сніг». У народі про січень казали: року початок, зими середина. У стародавніх слов’ян цей місяць звався просинцем. Інколи бокогрієм (бо корова, стоячи у затишку, підставляла то один, то другий бік під скупе проміння сонця).

               Січень

Подивись: з початку року

На землі лежать сніги.

Скрізь, куди сягає око,

Кучугури навкруги.

Вітер снігом б’є в обличчя,

Засипає снігом дах,

І ведуть між себе січу

Хуртовини у степах.

Звір в цю січу попадеться –

Геть тікає ледь живий.

І по праву січнем зветься

Місяць перший, зимовий. Л.Горлов

Народна скарбничка (прикмети, прислів’я, приказки)

Березень у січні – бійся січня у березні.

В січні вечір зоряний – ніч морозяна.

В січні поверх криги з’являється вода – в лютому ще будуть морози.

Глибокий сніг у січні – будуть дощі влітку.

Гусак піднімає лапку, ховає голову під крило – на холод.

Коли в січні росте трава, влітку болить у ґазди голова.

Коли січень найгостріший, тоді рік найплідніший.

Мряка в січні – мокра весна.

Січень без снігу, літ без хліба.

Січень на поріг – прибавило дня на курячий скік.

Січень наступає – мороз людей обнімає.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень – року початок, зимі – середина.

Січень січися, а ти до печі тулися.

Сніг сильно рипить під ногами – на мороз.

Тумани в січні – буде мокра весна.

Усе, що літо запасає, зима з’їдає.

У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.

У січні луна йде далеко – морози міцнішатимуть.

У січні тріщать морози – восени тріщатимуть від хліба засіки.

Якщо у січні часті снігопади та завірюхи, то в липні часті дощі.

           Січень

Лід під інеєм дріма.

По землі іде зима.

Входить, пишна і велична,

В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:

 – Як живеш, сердитий мій?

Як снігами ти січеш?

Як морозами печеш?

Місяць січень очі мружить:

 – Я сердитий, та не дуже.

Землю пухом укриваю,

Щоб не мерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори

Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

Хто загаявсь на гулянці,

Розстіба свого кожуха,

Виставля з-під шапки вуха, –

Тих снігами я січу!

Тих морозами печу! Т.Коломієць